ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/520/22 Справа № 205/461/21 Суддя у 1-й інстанції - Нощенко І. С. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року                                                                м. Дніпро

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/520/22 Справа № 205/461/21 Головуючий в І інстанції – Нощенко І.С. Суддя-доповідач – Піскун О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року                                                                м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача                        Піскун О.П.
суддів                                                Джерелейко О.Є., Онушко Н.М.

за участю секретаря судового засідання                Якименко А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12021045690000021 стосовно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Батайськ Ростовської області Російської Федерації, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 19.07.2018 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 164 КК України до 1 року обмеження волі, звільненого 12.12.2019 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, -
за участю:
прокурора                                                Гаркавої М.І.
обвинуваченого                                         ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, за наступних обставин.
ОСОБА_1 , згідно рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2004 року, зобов`язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, на користь ОСОБА_3 , до повноліття дитини, починаючи з 09 липня 2004 року.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 , згідно рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2016 року, зобов`язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_5 , до повноліття дитини, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 липня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_1 був засуджений за ч. 1 ст. 164 КК України та звільнившись 12 грудня 2019 року у зв`язку з відбуттям строку покарання, знову встав на шлях злісного ухилення від сплати аліментів.
Так, обвинувачений ОСОБА_1 , будучи особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 164 КК України, після звільнення від відбування покарання, в період часу з 01 січня 2020 року до 01 січня 2021 року виплат по аліментам не здійснював, іншої будь-якої матеріальної допомоги не надавав, достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, тривалий час не виконував в добровільному порядку покладені на нього рішенням суду обов`язки по сплаті аліментів, на попередження державного виконавця про необхідність сплачувати аліменти не реагував, тобто злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в результаті чого у нього утворилася заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_2 на суму 31 767,25 грн. (загальна сума заборгованості складає 176 908,13 грн.) та сина ОСОБА_4 на суму 34 762,25 грн. (загальна сума заборгованості складає 80 826,25 грн.).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
Виходячи зі змісту прохальної частини апеляційної скарги обвинуваченого, останній просить вирок суду змінити, шляхом заміни виду покарання з двох років обмеження волі на громадські роботи строком 200 годин.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, судом встановлено, що він ігнорував вимоги державного виконавця про необхідність виконання аліментних зобов`язань, проте не послався на жодні докази, які б підтверджували обставини направлення поштового відправлення на адресу обвинуваченого, в тому числі і постанови про відкриття виконавчого провадження.
Окрім цього, ОСОБА_1 вважає, що суд безпідставно посилався у вироку на показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки вони не доводять факт вручення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження та попередження останнього про кримінальну відповідальність.
Також зазначає, що судом не перевірена платоспроможність обвинуваченого в період з 16 вересня 2004 року по 01 січня 2021 року. При цьому, звертає увагу на те, що в цей час він був неодноразово працевлаштований, проте судом небуло перевірено чи надходив за місцем роботи виконавчий лист, а матеріали провадження не містять доказів, що йому роз`яснювався обов`язок повідомляти роботодавця про його статус платника аліментів.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що державним виконавцем не складався акт про порушення, що визначено ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Також, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд належним чином не врахував особу обвинуваченого та всі обставини справи, зокрема, що обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та пояснив, що після звільнення виправного центру важко знайти будь-яку роботу та те, що на його утриманні перебувають також хворі батьки похилого віку, до адміністративної відповідальності не притягувався, є особою середнього віку, характеризується задовільно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Звертає увагу, що призначення йому покарання, яке він має відбувати реально терміном 2 роки, позбавить його можливості виконувати свої батьківські обов`язки, та стане підставою для повторного притягнення його до кримінальної відповідальності за несплату аліментів.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, вирок суду змінити, шляхом пом`якшення призначеного покарання.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а вирок суду без змін.
В судовому засіданні від 08 лютого 2022 року потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого і наполягали на суворому покаранні.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як видно з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, вчинених за обставин, викладених у вироку, підтверджується наступними доказами, наявними в матеріалах справи, яким суд дав належну оцінку.
В судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1 пояснив суду, що згідно рішень Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 вересня 2004 року та 18 січня 2016 року, він зобов`язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_8 та сина ОСОБА_9 , в розмірі 4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на користь матерів дітей та до повноліття останніх. Після звільнення від відбування покарання, призначеного вироком суду за ч. 1 ст. 164 КК України, він знову не сплачував аліменти, оскільки не мав можливості, у зв`язку з чим утворились заборгованості на зазначені в обвинувальному акті суми.
Додатково пояснив, що знав про наявність рішення суду про аліменти, знав про відповідний обов`язок та усвідомлював за що раніше був засуджений та за що відбував покарання.
Також, його вина підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які пояснили суду, що обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до повноліття дітей на їх користь, однак ігнорував цей обов`язок, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по аліментам.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили суду, що у них, в різні проміжки часу, перебували на виконанні вищезазначені рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: доньки ОСОБА_8 та сина ОСОБА_9 . Під час виконання рішення суду, неодноразово направляли обвинуваченому виклики та повідомлення про необхідність сплати заборгованості по аліментам, але останній на них ніяк не реагував та не сплачував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка вказана у довідках та обвинувальному акті.
Також, винуватість ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтв народження дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 вересня 2004 згідно з якими ОСОБА_1 зобов`язаний до сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копіями виконавчих листів, виданих на підставі рішень Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2004 року та від 18 січня 2016 року (а.с. 19-20, 74-75); копіями викликів та попереджень Новокодацького ВДВС м. Дніпро про необхідність погашення заборгованості по аліментам (а.с. 83-85); довідками-розрахунком заборгованості по аліментам ОСОБА_1 , згідно яких заборгованість останнього по аліментам станом на 01 січня 2021 року складає 31 767,25 грн. та 34 762,25 грн. (а.с.21-22, 69-73).
Відповідно до копії вироку Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 1 ст. 164 КК України до 1 року обмеження волі (а.с.98-100).
Усупереч твердженням у поданій апеляційній скарзі місцевий суд, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з`ясував передбачені ст. 91 КПК України обставини, що належать до предмету доказування, й обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України, правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, апеляційна скарга не містить.
При цьому, наводячи в апеляційній скарзі доводи про порушення порядку здійснення виконавчого провадження та порушення державними виконавцями вимог Закону України «Про виконавче провадження», обвинувачений в апеляційній скарзі ставить питання тільки про пом`якшення призначеного йому покарання і не просить скасувати вирок з підстав відсутності в його діях складу злочину.
Порушення порядку вручення повідомлень, попереджень, постанови про відкриття провадження, яке на думку обвинуваченого мало місце, має значення для встановлення умислу обвинуваченого на ухилення від сплати аліментів, поряд з цим в цій справі це не має вирішального значення, оскліьки ОСОБА_1 повідомив, що знав про рішення суду та обов`язок зі сплати аліментів та вже був засудженим за невиконання цього обов`язку.
Також, на запитання суду першої інстанції чому ОСОБА_1 не став на облік в центр зайнятості, що дало б можливість утримувати кошти на сплату аліментів, останній повідомив, що там пропонують роботу за яку мало платять, при цьому, як слідує з матеріалів провадження, останній також не платить аліменти від доходу з іншої роботи на якій він працював неофіційно.
Призначене обвинуваченому покарання є справедливим, відповідає його меті та загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК України. При цьому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, належить до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, характеризується задовільно, має батьків похилого віку, а також відсутність обставин, які б пом`якшували, або обтяжували покарання обвинуваченого і дійшов правильного висновку про необхідність призначення покарання покарання у виді обмеження волі.
Суд апеляційної інстанції зважає, що у обвинуваченого ОСОБА_1 утворилася велика сума заборгованості по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_2 на суму 31 767,25 грн. (загальна сума заборгованості складає 176 908,13 грн.) та сина ОСОБА_4 на суму 34 762,25 грн. (загальна сума заборгованості складає 80 826,25 грн.), що свідчить про тривале та стійке ігнорування ОСОБА_1 свого обов`язку щодо утримання своїх дітей.
Також, обвинувачений просить замінити йому вид покарання з обмеження волі на громадські роботи, однак апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1  засуджений попереднім вироком Ленінського районного судом м. Дніпропетровська від 19.07.2018 року за ч. 1 ст. 164 КК України до 1 року обмеження волі, звільнився 12.12.2019 року у зв`язку з відбуттям строку покарання, проте це не мало впливу на його поведінку і не призвело до намагання зменшити розмір заборгованості по аліментах, тому відсутні підстави для висновку апеляційного суду, що менш суворе покарання забезпечить виправлення обвинуваченого.
Вирок суду першої інстанції відповідає положенням статей 370, 374 КПК України є законним, обґрунтованим та достатньо вмотивованим.
Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування ухваленого стосовно ОСОБА_1 вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, тому подану апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 164 КК України залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

____________________         ____________________         ____________________
О.П. Піскун О.Є. Джерелейко Н.М. Онушко