Справа № 535/987/21
Провадження № 1-кп/535/9/22

УХВАЛА
02 березня 2022 року                                                       смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого – судді                Шолудько А.В.,
за участі:
секретаря судового засідання        Мальцевої С.М.,
прокурора                        Скиби Д.І.,
обвинуваченого                 ОСОБА_1 ,
захисника                        Сідько С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному 06.05.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170490000107 про обвинувачення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Надежда Диканського району Полтавської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 19.03.2021 року Котелевським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.190 КК України до 200 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Котелевського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 14.07.2021 року щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів – до 11.09.2021 року, який продовжено ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 06.09.2021 року на 30 діб – до 05.10.2021 року та ухвалами Котелевського районного суду Полтавської області від 04.10.2021 року, 22.11.2021 року та 12.01.2022 – до 15 год. 40 хв. 12.03.2022 року .
Під час судового засідання 02.03.2022 року прокурор Скиба Д.І. звернувся до суду з клопотанням про продовження обраного відносно обвинуваченого   ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який було продовжено ухвалою слідчого судді та ухвалами суду, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_1   вказаного запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, а тому є необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , зокрема з метою запобігання спробам останнього вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується; переховуватись від суду, в тому числі і у зв`язку із введенням на території України воєнного стану; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не здатні усунути вищевказані ризики.
Обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора заперечив та пояснив, що незаконні дії з наркотичними засобами вчиняв без мети збуту, а також те, що не має наміру впливати на свідків чи вчиняти кримінальні правопорушення. Підтримав думку захисника про те, що обраний щодо нього запобіжний захід можливо замінити на цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого – адвокат Сідько С.І. заперечила проти задоволення клопотання прокурора та вважає, що клопотання є необґрунтованим та не підтверджується відповідними доказами. ОСОБА_1 має постійне місце проживання, має сталі соціальні зв`язки, Судом допитані свідки. А в умовах введення на території України воєнного стану, його перебування вдома буде більш корисним ніж тримання під вартою. Тому просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а у випадку необхідності змінити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, наприклад цілодобовий домашній арешт.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою з наступних підстав.
На підставі ч. 3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, який відноситься до тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Під час судового розгляду обвинувачений пояснював, що він неодружений, дітей на утриманні не має, не працює, інколи працює за цивільно-правовими договорами.
Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 .
Твердження сторони захисту про безпідставність обвинувачення не приймаються судом, оскільки оцінку доказів, у тому числі і сторони обвинувачення, суд надасть у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку відповідно до вимог ст. 94 КПК України, а тому на цій стадії процесу, тобто до закінчення судового розгляду, суд позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку допустимості доказів чи доведеності пред`явленого обвинувачення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Посилання захисника обвинуваченого про наявність у ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, не зменшують вагомість підстав для тримання обвинуваченого під вартою.
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням викладених обставин є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути вищезазначені ризики, а тому суд приходить до переконливого висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Тому суд, враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимою особою, а саме: те, що він обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, відсутні належні гарантії та підтвердження соціальних зв`язків, які б переважали наявні ризики його ухилення від суду, оскільки судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено, продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, що інкримінується обвинуваченому, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкоджати інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від суду, вчинення тиску на свідків, які можуть бути повторно допитані судом, а тому, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваченому інших більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою та про доцільність продовження тримання ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, під вартою на строк 60 днів, тобто до 30.04.2022 року включно.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням вище наведених обставин кримінального правопорушення, положень ст.182 КПК України, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та наявність вищезазначених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд не вбачає підстав для зміни раніше визначеного розміру застави, та вважає його достатнім розміром застави, що може гарантувати виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182,197, 199 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Надежда Диканського району Полтавської області, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, продовжити на строк 60 днів, тобто до 14 год. 00 хв. 30.04.2022 року.
Звільнити ОСОБА_1 з-під варти за даним кримінальним провадженням після внесення застави на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області у розмірі, визначеному в ухвалі Котелевського районного суду Полтавської області від 22.11.2021 року.
У разі внесення застави, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України  покласти на  обвинуваченого обов`язки:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, вважати ОСОБА_1 таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави строком на 30 днів, який обраховувати з дня внесення застави.
Виконання даної ухвали в частині контролю за виконанням ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків доручити Сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №4 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для обвинуваченого ОСОБА_1 , який перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя